Служив козак Микола на заставі, Козак Сірко там військом керував, Кував іділію в тамтешній владі Отой козацький та бійцівський сплав! Якось… Стоїть Микола на посту у справі, УХ! – стереже кордони усіх прав, Тремтить гвинтівка змішаної граві…, За пазухою в нього кілька страв… Ось, тихесенько, ледве, непомітно Дістав з кишені вороний стакан, Налляв, запив, ой добре, смачно, гірко, …і можна танцювати вже й канкан… …не буде діла – на бойовому стані Він командир, малий військовий цар, Його мундир (висить у сільській хаті) Не дозволяє ж випускати пар! Зранку (до зорі) – по версті натхненно, Хтось заблукав так хитко – в темноті, Що наш Микола гаркнув, вельми, гнєвно: Стій! Пароль! Хто такий – на самоті?! Пішов ти на фіг!!! – пролунало стрімко (Сірко з мандрівки щойно пішкував), Ти що – салага, правиш тілом дзвінко, Бешкетуєш й кидаєшся стрімглав?! Та й шов собі тихенько в усипальню, Козацьку доблесть він не замахав, Там шаблю, збрую кинув на ковальню, Й захропів – насолоду відчував… Микола п’ятий рік стоїть в дозорі…, Не змінює дохідливий пароль – Васал Сірко (як ситий звір на волі Мне цибулю та тикає у сіль)…
06.07.09
|