Один крутий Єврей з Подолу (Штовхавши іншого) питає, Коли віддасть оту радянську Мідяшку, що в руці ховає?! Борг цей зіяє ще від тоді, Коли ж співала серенади Зла сарана в колгоспнім полі, Той – наче подіум естради… …та, відповідь хвостом виляє, І бідний монстру каже – жди, Поки дивись, що витворяє Славетна пам’ять – на всі часи?! …на залізниці, та натхненно, Й пахали – Шлагбаум, Я і Ти, Пограбували те миттєво, Що чинили файно й стерегли… Кому вагон, кому колеса, Шуруп дістався провіднику, З інтересу й кинута «завєса», …знов стоїть Шлагбаум на посту! Ось, Ти – купець із-за Подолу, Лупцюєш важністю мети Людей, над ними взявши гору, Певно?! Отакі тепер часи?! Ну, а Я – вісь громовідводу, Йде повз мене свійське набуття, Й як вашу зграю роздовбаю…, Почну спочатку – нове життя!!!
|