Я кохаю тебе до нестями,
я не можу заснути вночі.
І від твого серця кохання
загубила назавжди ключі.

Я закрила незгоди рукою,
щоб ніколи не бачити їх.
Мені жаль,що я вже не з тобою,
вбити душу і серце-це гріх.

І коли ти згадаш кохання,
що будило весну у душі,
ти згадай і мене на прощання,
а я приду тобі уві сні.

І зігрію своми устами
холод серця твоєї душі.
Ти згадаєш кохання між нами,
прокидатися ти ж не спіши.

Бо я дивлюся тільки з печаллю,
і душа моя хоче страждать,
бо закрив мені серце кохання,
бо не зміг ти мене покохать!