Заходилися батьки оженити сина. Одна дівка - працьовита, а друга - красива. "Та нашо нам та краса,працьовита краще. Прцьовиту будем брать, бо самі ледащі." Отгуляли, отпили, що хватило духу. От невісточка зрання штовхає свекруху: "Мамо, мамо, годі спать!Бо у нас є діло." "Та чого ти підвелась та всіх побудила?" "Хату будемо білить.Я вже й обідрала." "А у нас й квача нема.Зроду й не бувало." "Як нема!Тоді зробіть із чогось швиденько. Он у батька борода густа та довгенька." Батко й нявкнути не встиг - борода відтята. Хату білить та співає жіночка завзята. Побілила, підмела, чисто, як у храмі. Та невісточка зрання знов шпиняє мамі: "Мамо, мамо, годі спать!Бо у нас є діло." "Та чого ти, клята дівка, знов всіх побудила?!" "Вікна треба підвести.Соромно дивитись." "Тай і пензликів у нас нізчого зробити..." Батько кинувся тікать.Та дарма, зловила. Вуса зрізала по зуби, пензлики зробила. Всі віконця підвела, ходить та співає. Дід у клуні рукавом соплі підтирає. День минув, другий минув.Наче стала тиша. Якось вдосвіта на двір син із хати вийшов. Бачить - дерево тремтить,аж листя шурхоче. Батько блідий на гілляці зубами стукоче. "А чого це,тату,ви на тополі всілись? Чи горілочки учора лишньоі напились?" "Ой, рятуй синок,боюсь, невістка спіймає! Затіяла пироги, а яєць немає!"
|