1. Польська панянка. У Києві

Буйним волосом шовковим
застив ти мені весь світ.
Друже, правди не приховуй.
нелукавий дай одвіт –

світло мрій твоє кохання
чи пожежі злий вогонь,
гаю літнього зітхання
чи полон хватких долонь?

У ваганні – дні і ночі –
терези моїх бажань:
ясно – править честь дівоча,
темно – вирій милувань.

Поклянись, що, як дружину,
католичку ладен ти
без сумлінь в свою родину –
раптом зважуся! – ввести.

2002