Вчительці від вдячного учня

Не жадав я у шлюбі від тебе покори –
хтів відкритих чуттів замість низки личин.
Ти відкрилась нарешті… мов скриня Пандори,
і жахнувся таємних твоїх я глибин…

Та все ж вдячний тобі я за чвари й омани.
То був болячий вкрай, та не марний урок –
розлучившись з тобою, узнав я неждано,
скільки в нашому місті прекрасних жінок!

Хоч і вельми це дивно, та з них майже кожна
щиросердя взірець, джерело доброти…
Штовх до щастя здобуть неабиякий можна
від розводу з такою жоною, як ти.

1985