Як дбаєш, так і маєш

Мій мозок вважає, скажу вам відверто,
Що злагідне, скромне життя це талан.
Цю думку душа зневажає уперто
І робить із мене киплячий вулкан.

Тож я, шаленію, мов тисяча фурій.
Сварюся без приводу кожного дня.
Від того навкруг всі нещасні й похмурі.
Мене обминають колеги й рідня.

Відверто скажу – за майбутнє тривожно,
Бо це вже пряма до розлучення путь!
Лишитися так благовірного можна
І статків усіх, що із ним утечуть...

Аж ось підказала шептуха убога ,
Як спокій знайти і сім’ю зберегти.
Потрібно хутчіше мені якомога –
Коханця прудкого собі завести!

2013