Є хмари, є небо... Є світло кохання! Є мир почуттів і добро сподіваь...
Що? То не для тебе? Так... То не для тебе, бажаєш зажури, у пастки капкан зіжмакавши слово...
Обкусані пальці, гризоти нудота, зкривавлені більма, у вухах — тамтам. В швах гуглиш любого, регочеш та крячеш, хверцюєш, хверцюєш, хверцюєш в дрантя. Нечуло живеш, як дірява простирка, страхіття товчеш у дурмані життя...
Дурбило, почуй! Є свята чистота... Де небо та хмари... Де мир і кохання...
Та то не для тебе... Та то не для тебе... Митарства тобі, й... Пустельги хряпота.
|