Проліски

У талах проліски рясні
з’явились на світанні –
веселі первістки весни
в святковім убиранні.

Я оберемок би приніс
тобі їх – упевняю.
Квітками тими повен ліс
од краю і до краю.

Та уявивши хоч на мить
собі із ними глечик,
здригаюсь – похапки згубить
я міг юрбу малечі!

Чому б нам зараз не піти
до лісу вдвох з тобою –
послухати пташок гурти,
вдихнути повів хвої,

відчуть на дотик килимки
зеленої травиці,
помилуватись на квітки
граційні, білолиці?

Тримай-но – ось моя рука.
Чи й досі ще боїшся?
Яка ж ти гожа і тонка!
Мені всі ночі снишся.

1969