Желанный мой, в тебя я влюблена, Как солнце после снега- в трав приволье, Поверь, то не привычка, своеволье, Не пылкого обмана пелена.
Как петухи влюбляются в зарю, Глася ку-ка-ре-ку по всей вселенной, Так я рассветной розе незабвенно О нежности любви своей пою.
О, если бы не ты, мой пылкий друг, Что сталось бы с девичьими мечтами?! Я б реже улыбалась вечерами, С невинностью ждала, а если … вдруг,
Свиданья миг судьба подарит снова, Я б не молила счастия иного.
(Маргарита Метелецкая. Вольный перевод) Оригинал
Повір, коханий, так Тебе люблю, Як сонечко після снігів травичка! То не облуда, не буденна звичка, Котрі давно в колишньому топлю...
На ранок , ревно півні будять люд Заливчастим : "Ку-ка-рі-ку!" в окрузі, А я – чапію на рожевій смузі І ніжності солодкі в простір ллю...
Мій Зверхнику*! Якби тепер не Ти, На порох вмить мої би стерлись мрії! А так – ховаю усмішку під вії, Благаючи душевної цноти...
Про долю не питаю у свічада – В Твоїх руках – сконання і початок...
|