http://www.stihi.ru/2016/05/10/10066

Ускользает день тропинкой длинною,
Вглядываясь в лица на лету,
Сад весенний…ночи соловьиные,
Всё цветёт…цветёт…и я цвету.

Балериной тоненькой на пальчиках
В ожиданье хмеля замер свет,
Солнечные стайки одуванчиков
В Днепр прозрачный осыпают цвет.

Небо в галактическом свечении
Нежится в изяществе шелков.
Я иду, и, кажется в сиреневом,
Светлом море… утону без слов.

Лапушка сирень, даруй мне счастье
Из пяти заветных лепестков.
Молви, лишь в твоей сегодня власти
Возродить мне нежность из ростков…

Кипы бело-розовой сирени
Сердце теплой негой теребят,
Преклони душа свои колени,
Радости вдохнувши аромат.

(Людмила Юферова. Вольный перевод)

День спішить алеями й стежками,
Аж людей торкає на ходу.
Травень, зачарований бузками,
Йде по Ботанічному саду.

Від п’янкої весняної зваби
Білий світ навшпиньках завмира.
Сонячними зграйками кульбаби
На пікнік збігають до Дніпра.

Небо, аж до космосу прозоре,
Ніжиться у розкоші шовків.
Нас колише мерехтливе море
Світло-фіолетових бузків.

Ми шукаєм хрестики бузкові
Із п’яти щасливих пелюсток.
І росте зі щирої розмови
Почуттів упевнений росток.

Біла, голуба, рожева піна…
І у серці щемко-теплий струм…
І упали душі на коліна,
Щоб вдихнути ніжності парфум.