***
В пустынных стенах Кляла разлуку. В окошко кто-то Тихонько стукал.
Быть может, ветер. Быть может, вишня. Да я на стук тот Тогда не вышла.
Теперь, как в сердце Угасла мука, В моё окошко Нет больше стука.
Две длинных тени Скользят неслышно – Быть может, ветра, Быть может, вишни.
Оригинал
***
В самотніх стінах Кляла розлуку. У крайню шибку Хтось тихо стукав.
Можливо, вітер. Можливо, вишня. Та я на стук той Тоді не вийшла.
Тепер, як серцю Минулась мука, У крайню шибку Ніхто не стука.
Дві довгі тіні Колишуть тишу – Можливо, вітру, Можливо, вишні…
|