***
Есть пустые леса, где не учат летать ветки-лапы, И где эхо стоит, как прозрачная тьма на воде, Где малюсенький мир, у какого ни мамы, ни папы, Снегом падает тихо навстречу чужой коляде.
Ты узнаешь себя в этой тьме, что стоит под снегами, В той воде, что твоими следами с тобою прошла, Разве что безъязыкой любовью поделишься с нами К стародавнему лесу, где ныне песок и зола.
Посеваем снегам, отголоски печалей отринем – Пусть поможет вам, милые, божья вода и роса – И засовы приветно тому, кто в пути, отодвинем – Ты не сам, раз летать научился. С тобою леса.
Оригинал
***
Є порожні ліси, де ніхто не навчає літати, Де відлуння стоїть, як прозора пітьма на воді, Де малесенький світ, у якому ні мами, ні тата, Йде снігами назустріч далекій чужій коляді.
Ти впізнаєш себе в тій пітьмі, що стоїть під снігами, В тій воді, що слідами твоїми повз тебе пройшла, І хіба що німою любов’ю поділишся з нами До прадавнього лісу, де нині пісок і зола.
Посіваймо снігам, заходімо у сни і відлуння – Хай Господь помагає вам, любі, з води і роси – І благенькі засуви тому, хто в дорозі, відсуньмо – Ти не сам, бо навчився літати. З тобою ліси.
|