***
Здесь тишь и одиночество, как чад, меж книжками, портретами и мною. Гостей не будет. Даже снегопад обходит заоконье стороною.
Есть бегство – знать: глаза не так глядят, и мир – химера, мозга шутка злая. Глаза слезятся. По стеклу скользят на подоконник капли, намерзая.
Оригинал
***
В кімнаті між портретів та книжок щоразу більшає самотности і тиші. Гостей нема. Останній сніг пройшов за цим вікном на позатому тижні.
Є втеча – знати: це несправжнє тло, цей світ – химера, зроджена безсонням. Сльозяться очі. Котить краплі скло в намерзлий шар води над підвіконням.
|