І я щасливий так, як Моїсей похилий, Що землю ту святу Обітовану зрить, Опісля мандрувань і горестей, за мить До того, як його Господь візьме всесилий,
Як бачу океан чи ясні небеса, Чи чую стоголос полів, трави та лісу, Чи нюшу пахощі фіалок і нарцисів… Я знаю, що життя – лиш там, де ця краса.
Та радість нетривка – руйнується та гине, І часу програє вона смертельний бій. Якби ж знав наперед, що щастя швидко плине…
О ні! мовчи! мовчи! Злякатися не смій! Нехай у майбуття не зазирнеш віднині, Так, ніби проживеш до скону в миті цій.
20.10.2022
|