Україна та Хмельницький

– Батьку, їдем тиждень цілий.
Повен пилом екіпаж.
– Ми заледве не у цілі.
Трохи, й скíнчиться вояж.

– Батьку, вельми непривітний,
мовби вицвілий, цей край.
– На природу північ бідна.
Тож потроху обвикай.

– Батьку, що за град суворий? –
мов гроби, лежать доми.
– Тут притулок тимчасовий
знайдемо для тебе ми.

– Батьку, в жони, чи в роботу
рідну доньку віддаєш?
– Кинь розпачливу турботу.
Згодом, дитятко, збагнеш.

– Батьку, хто віднині чільний
наді мною буде пан?
– Цар російський самовільний.
Хлюст. Та все ж не бусурман.

– Батьку, чом, як сиротина,
маю бідкатися я?
– Краще в цю лиху годину
в людях жить, душе моя.

– Батьку, доки ницу долю
мушу, мов ярмо, тягти?
– Я не певен, люба доню,
що додому схочеш ти…

2006