Брати

2. Спокута


«Сповідатись, падре, я хочу в гріхах...»
«Я радий, що ти на це зважився, сину ...
Потрібна нам мужність, щоб визнать провину,
потóму живе супокíй у думках...»

«Душа не спроможна нести тягаря...
Волію покаятися в братовбивстві...
Я вбив свого брата... Не сам особисто,
але наказав злочин вдіяти я...

А згодом... я хочу зробить ще одне –
публічно зізнатись, а там – будь що буде...
Нехай бо мій вчинок оцінюють люди –
украй вже замучила совість мене...»

«Іди собі, сину. От тільки скажи –
в молитвах до нашого Господа Бога
віднині повинен просить я за кого?
За Роберта?.. Гріх твій зніму із душі...»

* * *
Жетона голодний ковтнув таксофон.
Рішучий абат розкрутив коліщатко.
«Агента «Бе-»Три»... Вередує дитятко...
Його терміново приспать є резон....»

2000