Пахнет лето чабрецом,
Осень – винодельем,
Пахнет зимушка снежком,
А весна – цветеньем.
Пахнет травами любовь
Росным утром лета,
Алым маковым цветком,
Что в косу заплетен.
Изабеллы гроздь, как ты,
Спряталась за листья,
Звездочка моей мечты,
О тебе все мысли!
Горевала ты зимой
От тоски морозной.
О судьбе своей лихой
Проливала слёзы.
Расцвела ты вновь весной,
Дождичком сияя!
От любви к тебе одной
Моё сердце тает.
Дiвчина-пора
Татьяна Левицкая
Літо пахне чебрецем скошеним,
Осінь – соковитим виноградом,
Зима – шляхом запорошеним,
Весна – квітучим садом.
І ти, мила, пахнеш травами,
Які літо полоще у росах,
Чорнобривцями та мальвами,
Що пломеніють в твоїх косах.
І ти, люба, пахнеш виноградом,
Який грона за листям ховає,
Та ще свинцевим зорепадом,
Коли серденько страждає.
А ти ж взимку пахла, мила,
Хуртовинами, морозами,
Бо незрячу доленьку топила
Гірчичними сльозами.
Навесні ти пахнеш цвітом,
Якщо дощик душу звеселяє.
Але про те у цілім світі
Ніхто, крім Господа, не знає.
|
