Один крутий Єврей з Подолу
(Штовхавши іншого) питає,
Коли віддасть оту радянську
Мідяшку, що в руці ховає?!
Борг цей зіяє ще від тоді,
Коли ж співала серенади
Зла сарана в колгоспнім полі,
Той – наче подіум естради…
…та, відповідь хвостом виляє,
І бідний монстру каже – жди,
Поки дивись, що витворяє
Славетна пам’ять – на всі часи?!
…на залізниці, та натхненно,
Й пахали – Шлагбаум, Я і Ти,
Пограбували те миттєво,
Що чинили файно й стерегли…
Кому вагон, кому колеса,
Шуруп дістався провіднику,
З інтересу й кинута «завєса»,
…знов стоїть Шлагбаум на посту!
Ось, Ти – купець із-за Подолу,
Лупцюєш важністю мети
Людей, над ними взявши гору,
Певно?! Отакі тепер часи?!
Ну, а Я – вісь громовідводу,
Йде повз мене свійське набуття,
Й як вашу зграю роздовбаю…,
Почну спочатку – нове життя!!!
|
