Життя летить. Нестримне і шалене…
Та в долі я нічого не прошу.
Ви лиш на мить подумайте про мене,
А я про вас сьогодні напишу.
Ви не один. Я подумки із вами…
Безсоння, ніч і місто за вікном….
І Вашими навіяна піснями
Укриє Муза мрії полотном….
Облишу вірш, піддавшись ніжній втомі,
Написаний недбало від руки…
А ми ж із Вами навіть не знайомі,
А ми ж із Вами дійсно диваки…
По стелі ковзають від фар вогні,
Неначе лижуть, пробують на смак…
Й мені, мов Вашій порваній струні,
Вже все одно, хоч «все якось не так»…
Пусте, пусте… Чи треба щось міняти??
І все-таки сьогодні не засну…
То марна справа – в осені питали…
Давайте ж з Вами діждемо весну….
|
