Ховаєш очі ти від мене,
Бо бачеш темноту в мені,
І до ікони тягнеш руку,
За мене просиш все прощення.
Ти стиснеш груди у кулак,
Коли стікає кров невинна,
Ти хилиш голову, мовчиш,
Спинивши ненависть у світі.
Забувши власну недовіру,
По світу ходить, люта смерть,
Спинивши всіх в танку шаленім,
Вона рахує лиш твій час.
І сповіщає про кінець,
Ударом в серце чи то в спину,
Сміється, грається з тобою,
Бажає знищити усе.
В двобій стаєш за мене ти,
Зламавши крила об каміння,
Ти переводиш власний подих,
Не в змозі зберегти мене.
|
