Ми молимось,бо в кожного э грiх.
Хтось щось сказав,у чомусь помилився.
Але яка ж провина э у тих,
Хто ще не жив,бо ще не народився?
У тих,хто усвiдомити не встиг,
Як важко жити помiж грiшними,мiж нами.
Але,на жаль,цей свiт,мабуть,не мiг
Не бути переповненим сльозами.
Та жаль,що сльози не вiд щастя тi,
А вiд гiрких образ,неправди й болю.
Це сльози тих,хто дав початок цiй вiйнi
I тих,хто втратив тут блажену волю.
У кожного iз нас своя э правда.
У когось з блиском,в когось без прикрас.
Проте,яким же буде наше завтра,
Залежало й залежить лиш вiд нас.
У кожного iз нас своi э ролi ,
I хто э хто,одразу не утнеш.
Та памятай,що вiд своэi долi
Ти не сховаэшся й нiкуди не втечеш.
Самi для себе ми створили мрiю,
Про те,чого не можемо зробить.
Та саме це вселяэ в нас надiю,
Хоча б заради цього варто жить.
Я думаю,ми маэмо навчитись
Добро творить,розсiювати смiх
Щоб, ненародженим не довелось молитись
За перший свй,не скоэний ще грiх.
|
