Тремтіння рук від холоду неспинне,
Напів замерзлі все мовчать вуста.
Та чую, що кохання в серце лине,
Мов піснею і, мабуть, неспроста...
Тепло проникло в серце і в долоні,
Завмер твій поцілунок на губах...
Змахнув рукою сльози ти солоні,
Неначе ніжним пір’ям дикий птах.
Поглинув пристрасний вогонь кохання,
Ми забувалися від чуйних слів...
Лунали між обіймами зізнання,
Нас вабили лиш хвилі почуттів.
Тепер теплом зігріті мої руки,
Вуста шепочуть: «Я тебе люблю»...
В блаженство перейшли всі мої муки,
«Нехай так буде»...Господа молю.
|
