Це та юнiсть майнувши зникає
Валерий Гребенюк
Промайнувши, та юність, збігає-
Вона вдаль, безтурботно руша...
Ти, багато давав обіцянок,
Про любов красномовити міг!
Ти мені серед ночі не дзвониш!..
І до мене не прийдеш, тепер!..
Обіймати мене, ти, не будеш,
Та мені не змалюєш любов...
Не давай обіцянок, ти, зайвих!..
В тяжку мить, я лишилась одна!
Не єдина, я в тебе - зізнайся!..
В тому винна, можливо, сама?..
Та, не буду ридати ночами...
Вже у серці кохання нема!..
Пропадаю, без тебе, напевне-
Та покинув, так легко, мене!..
Це- та юність, майнувши, зникає!..
Нині світло не ріжить очей...
За тобою, я вже, не страждаю,
Моя юність позаду, тепер!
Знаю, просто, мене ти - не любиш,
То, ніколи, мене не любив!..
І мене не побачиш, ти знову!
Якщо, навідь, мене не забув!
Я у юності, просто, заснула,
А прокинулась - юність пішла!..
Та любов, про яку красномовив-
Промайнула кохання жага!..
Моя юність була, та минула!..
І не ріжуть, ті сльози в очах!..
Про любов я, свою, не забула!..
В тім коханні- вся юність моя!
© Copyright: Валерий Гребенюк, 2011
Свидетельство о публикации №11101221432
|
