Ой, ви шовковиці... чорні, та білі... Ой, та дівочії губи твої! Як не любити той присмак примхливий,- Важко забути солодкії дні.
Ой тії очі - згубная доле... Як не бажать... не блукати в гаю?! Як не дивитись на небо... у полі - Сонечко... ластівки...- мовби в раю.
Пісні пташок, що вливаються у душу... Руки коханої... помахи вій. Ніжно тріпочуть, як крильця комахи... Пестять досхочу...- лише тільки пий. Від поцілунків, рожеві мов ружа... Щоки дівочі...- гарніші зорі. Та ліпше зірок, ясніють лиш очі... Барви барвінка, волошок... у них.
Ой, ви шовковиці... чорні, та білі... Ой, та дівочії губи твої! Як не любити той присмак примхливий,- Важко забути ті дні молоді. Экспромт-Отзыв на http://www.stihi.ru/2011/06/01/4180
© Copyright: Мастер Степанов, 2011 Свидетельство о публикации №11106136742
|