Коли я дивлюсь на це фото,
Вертаюсь в ту пам’ятну мить –
В шкільні ті хвилини й турботи,
І серце моє – так щемить…
Останнього дзвоника голос
Я згадую… Й сльози в очах…
Бо мрій не налитий ще колос
Шумів тоді тихо в полях...
Директор нас в дальню дорогу
Провів, наче рідних дітей,
Хвала всемогутньому Богу,
Що день незабутній є цей.
Немало пройшло – півстоліття,
А скільки трагедій і драм,
На жаль, ми жили в цьому світі,
Не завжди, як мріялось нам.
Коли я дивлюсь на це фото,
Де юності радість бринить, –
Шкільні ті хвилини, турботи, –
І серце від згадки щемить…
20.05.2008 р.
|
