З тобою ми давно не разом, Почав потроху забувати, Все те, що нас колись єднало, І враз потрапило за грати.
Писав вірші собі на «мило», В інеті відкривав сторінки, Аж раптом на екрані сплило, Нове фото – «чужої» жінки.
Дивлюсь в твої чудові очі, І в грудях не хватає кисню, Вони мов сяйво серед ночі, Палають, як весною листя.
А я затамувавши подих, Думок втрачаю невагомість, І серце з цокотом по сходах, Летить у повну невідомість.
Всі почуття нараз зніміли, Жорсткими стали мов крижини, Мені давно вже зрозуміло, Що ти тепер чужа дружина.
А ти щаслива, я це бачу, І знаю: що фото для мене, Жорстокість? Думаєш заплачу? Що переріжу собі вени?
Ні люба, все перегоріло, Кохання втрачено назавжди, Життя йому зламало крила, Все це і є – життєва правда.
Вернути щастя неможливо, Коли згоріли почуття, Закрив сторінку, будь щаслива, У нас тепер своє життя.
|