Чому так дивно сяють білі зорі?
Осінньої чудової пори,
Холодне сонце вже пірнуло в море,
За гребенем високої гори.
Ось червоніють ягоди калини,
А під ногами листя шелестить,
Летять у небі зграї журавлині,
І серце жаль охоплює на мить.
Невдовзі потечуть дощі мов ріки,
Змиваючи прикраси наче грим,
Лише здається, що тепер навіки,
Все розлетілось, як під вітром дим.
Очей проваллям темніють печери,
Холодним вітром скелі шепотять,
Дерева у тумані мов химери,
Розкинули гілки і наче сплять.
А осінь охопила все навколо,
Життя шаленість припинила біг,
Закінчивши дощів холодних соло,
Прийде зима, а з нею чистий сніг.
|
