«Dixit itaque ei Pilatus: "Quid est veritas?"» (Evangelium secundum Ioannem. 38.).
«Що істина? Навіщо ці слова Кидаєш в порожнечу божевілля Юрби? Що тямиш ти – жебрак? А істина проста: весь твій народ – Раби. Існує Рим у величі свавілля Існує меч, закон, орел і легіон. Цього не зрозумієте, однак! Бо ви – пилюка на шляхах війни, Збіговисько юродивих пророків, Фанатиків, що плісняві слова Плетуть нитками у нудні молитви. За філософію свою повиснеш на хресті, А цей народ віддам мечу й вогню, Таки зруйную храм твоєї мрії І подарую вам шматок надії – Блукайте і тиняйтесь по світам!»
«Той, сущий каже: «Аз воздам!» Ваш світ – жорстокість, Рим камінний Сліпе страховисько, що суне в небуття Ми ж істину шукаємо в словах Одвічних. І століттями блукаємо в імлі, Йдемо пустелями до світла й доброти. Закон і право ваші – то звірячий Колізей, Розпуста і вино, не мудрість – словоблудство, На ваші оргії мільйонами очей Зневажливо й без страху дивляться народи. Хай поневолені і кельт, і галл, і грек Та іудей, сармат, і мавр та іллірієць – Настане день – впаде бундючний Вавилон, Впаде розпусти ненависний трон, Свобода Прийде в світ, та істини закон Засяє для людей, не для царів, Впадуть імперії вина та сибаритів, І на руїнах Риму ненависних Новий збудують люди світ і храм – Новий Єршалаїм! Я чую: «Аз воздам!»
Примітки: * - І спитав Пілат: "Що є істина?" (Євангеліє від св. Іоана. 38) (лат.)
|