Душа не плаче вже, ридає. Душа в борні, в вогні палає, Бо лихо вже не йде і не біжить – На баских конях лихо вже летить.
Летить стрімглав і крила розпрямляє. Крильми своїми землю обіймає. А коні білі, воронії і червоні, Осідлані летять, і у попоні.
На конях вершники і з бойовими луками Летять не з криками, не з бойовими гуками, А мовчки, наче яструби летять. Очима, наче свердлами на землю зрять.
Що? Де і Як, і Хто? Коли? Слова лихі й діла вели. Щоб стрілами у них стріляти І лихом, наче саваном, вкривати.
А в стрілах тих смертельная отрута. Від неї рани і хвороби люті - І корчаться, і мучаться від болі, А лихо ще й на рани сипле солі.
Від болю плачуть люди й кричать. За всі нещастя Господа винять…
…Хоч ми самі в усьому винні, Бо пакостимо в світі гірш, ніж свині.
Такі видіння бачаться мені. Видіння ці, ну геть, невтішні. Часи попереду нас ждуть сумні, Бо світ оцей вже дуже грішний.
Мені і вам, і всім у цьому світі Потрібно бути миролюбними до всіх. Тільки любов допомага праведно жити, Тільки любов здолає увесь гріх.
Давайте ж усім світом любить Бога. Давайте ближньому з любов’ю помагати. Давайте душами не будемо убогі. І Бог захоче нам з любов'ю все віддати.
Залишимо ж усе лихе в минулім, Не будемо минуле ворушить. Сам Бог лишив гріхи наші в минулім. І заповів: і ворогів любить.
Не будемо ж гнівити свого Бога, Бо Він останнього із грішників простив. Не судді ми, щоб ми судили замість Нього, Бо Він за кожного з любов'ю Кров пролив.
|