Желанный мой

Желанный мой, в тебя я влюблена,
Как солнце после снега- в трав приволье,
Поверь, то не привычка, своеволье,
Не пылкого обмана пелена.

Как петухи влюбляются в зарю,
Глася ку-ка-ре-ку по всей вселенной,
Так я рассветной розе незабвенно
О нежности любви своей пою.

О, если бы не ты, мой пылкий друг,
Что сталось бы с девичьими мечтами?!
Я б реже улыбалась вечерами,
С невинностью ждала, а если … вдруг,

Свиданья миг судьба подарит снова,
Я б не молила счастия иного.

(Маргарита Метелецкая. Вольный перевод)

Оригинал

Повір, коханий, так Тебе люблю,
Як сонечко після снігів травичка!
То не облуда, не буденна звичка,
Котрі давно в колишньому топлю...

На ранок , ревно півні будять люд
Заливчастим : "Ку-ка-рі-ку!" в окрузі,
А я – чапію на рожевій смузі
І ніжності солодкі в простір ллю...

Мій Зверхнику*! Якби тепер не Ти,
На порох вмить мої би стерлись мрії!
А так – ховаю усмішку під вії,
Благаючи душевної цноти...

Про долю не питаю у свічада –
В Твоїх руках – сконання і початок...