*** Моя ти країно, Рідненька родино, Як буду я вільний, Бо ти незвільнена... Я пити не взмозі. Шукаю ворожу... Я неньку країну Хочу боронити, бо тут мої діти Ростуть мої квіти. Але, я бажаю, вдихати повітря без присмаку крові Яскравостю долі.... Чому ми не вільні, Чому ми повинни,... диви... за парканом..., як ненька страждає? диви... гинуть люди... чому... недолуги?... Хто мовить знищуче Вiн змінить майбутне?... Країна рідненька... Родина без сина... Днипро в котрий раз червоніе... Провина... Чи Натовп кричить, На гіляку його, Чиясь хата горить... - Та не гасить, то його-ж ... Невже ми ніколи не взмозi з'єднатись, Щоб ворога раз на завжди подолати?... навіщо сторіччя шукаймо ворогів? За час цей навчились... зроби їх з своїх...? Навіщо судити, топити братів, Втой час що стоймо осеред ворогів? Я хочу до дому... Залягти на пiчь... Ранкову розмову дружини, про речі, яки обіцяв та не виконав вчасно, про те що потрібно зробити, що марно... Я хочу Краіїно до тебе, до дому.. Але щоб усі разом долали перепони, Якщо боронити, так битись пліч о пліч, якщо будувати, щоб був брат праворуч, щоб гідність над усе цінувалась суспільством, Щоб мудрість, суспільства кирманичем стала, Я хочу до тебе, Я хочу до дому...