Маме

За что мы любим наших матерей?
За их заботу, их вниманье, ласку,
За руки, что любили с первых дней,
За их уста, что нам дарили сказку.

За что мы любим наших матерей?
За свет, что зажигали среди ночи,
Чтоб отогнать кошмары от детей
Или болезнь, что их внезапно точит.

Мы любим матерей за веру в нас,
Что вдохновит на первый шаг начальный
И точно так, как в детстве, нас сейчас
Благословляет в мир идти реальный.

За ту улыбку, что встречает нас,
Когда дитя суть жизни постигает
И каждый год, и каждый день и час
Она во всём "ребёнку" помогает.

За те воспоминанья любим мы,
Что поддержали в трудную минуту,
И проводили детские умы
По трудному житейскому маршруту.

Мы любим в маме даже седину,
Которая виски её покрыла.
И ценим мы её, из всех одну,
Ту, что нам жизнь когда-то подарила.

Оригинал стихотворения автор Ольга Псевдоним Таки да.

За що ми любим наших матерів?
За їх турботу, піклування, ласку,
За руки, що кохали з перших днів
І за вуста, що дарували казку.

За що ми любим наших матерів?
За світло, що горіло серед ночі,
Коли дитині сон страшний наснивсь,
Чи жар хвороба запалити хоче.

Ми любим матерів за віру в нас,
Що надиха дитя на перші кроки,
Від розпачу спасає повсякчас
І дозволяє йти у світ широкий.

За усмішку, що зустрічає нас,
Коли життя дитина осягає.
Бо скільки б дітям років не було,
Матуся знов «маля» своє чекає.

За спогади дитячі любим ми,
Що підбадьорять у важку хвилину,
Як від турбот дорослого життя
нас рятували мамини коліна.

Ми любим матерів за сивину,
Коли дитя біду на себе брала.
За ту любов, якою мама є,
І за життя, що нам подарувала.