Як не будеш ти тягнутись,
Тяжко працювати,
Все одно нічого звіку
Ти не будеш мати,
Бо усе повідбирає
Рада депутатів.
Мабуть вмерла Україна,
З нею її воля,
Бо немає в Україні
Дітям її долі.
Якщо від життя такого
Раптом захворієш,
Як немає в тебе грошей,
Гірко пожалієш.
Бо якщо немає грошей -
Будеш помирати,
Все одно ніхто не буде
Тебе лікувати.
Як немає Батьківщини,
Кого ж нам любити?
Кому треба наші діти?
І як далі жити?
На оті всі допомоги,
Що влада дарує -
Де для нас узяти гроші,
Довго не мудрує,-
Нібито допомагає,
Руку простягає,
Ну а потім у три шкури
З нас же і здирає.
Мабуть вмерла Україна,
Наша рідна мати,
Бо не стала б рідна мати
Дітей обирати.
Загубила Україну
Рада Депутатів.
Страшно жити в Україні,
Наче на чужині.
Навіть краще на чужині,
Ніж на Україні.
Так нащо нам депутати
І їхні дебати,
Коли наші горе й біди
Не хочуть і знати?
Живуть гарно і розкішно
Корупціонери.
Спокій їх охороняють
Міліціонери.
Мафіозі жадібні
Народ полонили.
Обіцянками, словами
Всіх нас надурили.
Ми не можемо по праву
Навіть діток мати,
Бо їх не прогодувати
На такі зарплати.
Ну а хто ж то підписав
Нам такі налоги?
Як заплатиш ті налоги,
То простягнеш ноги.
Наркомани та п'яниці -
Бич всьому народу.
Самознищиться народ -
І кінці у воду.
А дитячий нині лікар
Чому ж дефіцит?
Чиїх рук це діло? Сесій
Депутатських плід?
Якщо діти -наші квіти,
Навіщо брехати?
Треба справді їх кохати -
Не в землю топтати.
І немає України,
Сироти ми нині.
Доля наша - заблукати
Й вмерти на чужині.
Якби голову народ
Підняти зумів,
Та побачив би усе це
Й очима прозрів.
Якби люди схаменулись:
Доки можна спати!
Поки мачуха панує,
Плаче рідна мати!
Плаче у вигнанні, в долі
І праці важкій.
І без права, і без волі
Далі бути їй.
Хто ж насмілиться повстати
Та повиганяти
З України, з Батьківщини
Горе-депутатів?
Вигнати у шию їх
Гидкою мітлою -
Заживем на Україні
Тоді й ми з тобою!
|
