Осінь - пісня жовтої природи

Осінь - пісня жовтої природи,
Колір зорі, золота й вогню
І краплин сумних швидкі пригоди,
Й сірий обрій, той, що я люблю.

Дощ-ледащо десь заснув на хмарах.
Кличу його. Він не чує! Ні!
Зосередженно минулого примари
Дивиться в своєму диво-сні.

Навкруги потроху засинає
Все, що дихало минулої весни.
А тепло завжди колись минає....
...І лише калини ще рясні...