В мережі летять мереживні папірці
Я не можу до них доторкнутись,
Але я уявляю їх легкість в своїй руці.
Пізно вже схаменутись -
Написане прямо в ціль!...
Всі слова, дуже вірні,
Хоч може й не дуже правдиві?
Ти писав (якщо вірити) в відчаю, на надриві.
Листи були проникливі, довгі і галасливі.
І мріяв, що ми щасливі...
Та коли за вікном зима,
А в кожному слові квітень,
Візерунки на склі трансформуються в квіти.
І сумнівів вже нема...
Ти - моє літо!
Подумки, пошепки, жартома.
Я вірила недарма.
Наше щастя нас жадібно обійма.
Кохаю тебе, Зима.
|
