На волосині світ висить,
важкий, просякнутий бідою;
ледь-ледь хитається… за мить
зірветься, в морок полетить
відсіченою головою –
єдиний неповторний світ,
крихка блакитно-біла куля…
Пишіть, придурки, заповіт,
хоч спадкоємцям вийде дуля,
симпатики своїх вождів,
ганебний вміст пухлин кремлівських!
По кому подзвін, тужний спів?
По вас, що нагло розляглися
на території такій,
якої б ста народам стало,
мов на печі Омелько. Злий
він од себе самого, мало
йому всього, всього, всього…
Він прагне, лускаючи сімки,
конфліктів, бійки – що з цього
невдовзі вийде – мізки з плівки,
де голос фюрера звучить,
собі не в силах уяснити.
На волосині світ висить.
На лавці курултай сидить,
пліткує, як нас краще вбити…
21.03.2022.
|
