Це відбувалося в Маріуполі. Дівчинка бігла по вулиці міста, їй по ногах стріляли кадирівці - так розважалися. Кулі кресали справа і зліва. Дитина, налякана та сполотніла, втікала і плакала. Тим, хто це бачив, було дуже весело, так, як і тим, кому оповідали про незрівняний подвиг мерзотники. Що ж, взагалі, сильні напади щастя серед простих громадян із росії як характерна реакція нині переважають, коли вони чують про щось подібне, а також про вбивства, пограбування і мародерство, скоєні злочини, там, згвалтування... І цю маленьку історію нині розповідаю у якості теста, не сподіваючись дуже на вияв чи співчуття, чи людяності. Може... Може, цій дівчинці, що буде бігти вічно тепер крізь тунелі без світла, і повезе. Віртуально відчує стид, каяття... хоч запізно, панове! надто запізно. Для вас і для неї.
2.04.2022.
|