Можливо, ми жили не надто багато,
не надто щасливо в своїй Україні,
але в себе вдома. Та вдерся до хати
якийсь дикий вилупок. У домовині
схотів нас побачити з доброго дива,
ні з того ні з сього узявся ламати
паркан і будинок. Посипалась злива
ракет і снарядів... брехня, лайка, мати!
Свій лад наводити почав, себто хаос
й криваве безладдя, почав розкрадати
що треба - не треба, аж навіть здавалось,
країною він помилився. Від дати
кошмарного лиха донині ще й досі
не здатні оговтатись люди у світі,
за що нас вбивають і що відбулося?
А все дуже просто, вважаю. Убиті
й живі, яких в спокої не полишають,
наперстками міряють мирнеє небо,
нахабно, цинічно кошмарять, іграють,
як п'яниця на балалайці, на нервах,
зі мною погодяться - все дуже просто:
є люди, є нелюди, є дещо третє,
якого, на жаль, аж за край, більш ніж вдосталь;
туристом незваним воно у пакеті
додому, як правило, подорожує
останні два місяці з теренів наших,
з людськими поняттями і не межує,
від вчинків його - тхне немов од параші;
мабуть, зародилося десь на Сатурні,
хоча по сусідству с землянами всілось,
і всі в нього вороги, неуки, дурні,
і так прагне зла, що не вчора сказилось...
29.04.2022.
|
