Прокинешся, крана відкриєш -
червоне тече...
Закип'ятиш на червоному каву.
Вріжеш скибку - скапає кров з-під ножа.
Зуби дбайливо почистиш - між ними червоне.
Юшку сьорбатимеш багряну.
Взуєш капці, просякнуті алим,
почимчикуєш, лишаючи слід.
Вийдеш на вулицю - всюди, де видно,
мов проповзли слимаки велетенські,
вмочені в рани;
схрещені, сочаться смуги криваві,
зліва і справа,
по будинках і вікнах,
по дахах та балконах,
аж в очах мерехтить...
Що тобі ця іржа?
Скільки часу пройшло,
як з'явилась вона,
а ти звикла і, мабуть, вже не помічаєш.
Територія мороку,
лиха, брехні!
Безіменна.
Й навіщо
кошмарам давати ім'я?
Навіть крадене.
Краще чекати, аж доки
Бог розбудить мою Україну від них.
2.08.2022.
|
