- Все більше в човні росіян...
Раніше були дагестанці, буряти.
Тепер петербуржці навіть із москвичами.
Дехто з книжками, люблять вірші, Мельпомену.
Інші двох слів не зв'яжуть без лайки і бійки,
падають в хвилі - я на них і не зважаю:
смерть в цих краях від краю до краю -
пунк призначення справжній.
Тиша могильна, наче перед ураганом.
Темрява. Зблискують весла чорнильно.
А ці сперечаються досі. Брутально і смішно.
Варто було чи не варто. Хто вбивця, хто жертва.
В натовпі діти мовчать українські, серйозні, як старці.
Та й на Суді промовчать, лише пальцем укажуть.
Ох і важка в мене нині робота! На боці
іншому знову збирай тих самих пасажирів;
майже ніяких відмінностей в них:
гімнастерки і каски іржаві,
рани, розмови, прокляття, хвала,
наче цілу країну
ти поступово у царство тіней перевозиш...
2.10.2022.
|
