Людина – то магнітофон
Людина – то магнітофон. Кажу вам це без жодних жартів. Бо навіть і один нейрон, а їх у мозку сто мільярдів,
спроможний тьму запам’ятать речей і марних, і суттєвих та їх ретельно зберігать в продовженні років буттєвих. Склеротик – кепський оптиміст. Він уважає, що безгрішний, бо геть забув юнацтва хист, свій норов капосний тодішній.
Та від нейрона-молодця не вислизне й мала дещиця, й на моніторі у Творця уся гидота проявиться.
Гадаю, все ж – не зайвий труд жить так, щоб вік не був облудним. Щоб переставившись отут, не мордуватись там підсудним.
2002
|