Життя неспинне, летить як вітер, А наша доля – за ним встигати. Так ми вчимося, вчимося жити – Пізнавши щастя, зазнавши втрати… І так існує усе віками. Нічого в світі не випадкове: Вода і небо, земля з зірками – Для всього, кажуть, єдина мова!
Навчитись тільки б її читати! І розуміти життя уроки… Я б ТАК БАГАТО могла сказати, Про ВСІ свої непотрібні кроки!!!
За всі свої 18 років Я гуль набила, аж лоб трищить! Хотіла ПРОСТО здобути спокій, Але ж не можу, душа болить,
Як тільки згадую те минуле. Воно й саме не дає забути! Можливо часу ще не минуло?... ТА Я НЕ МОЖУ ПРО НЬОГО ЧУТИ!!!
Я ТАК втомилась весь час чекати! Якщо існує ця «вічна» мова, Чому НОРМАЛЬНО нам не сказати Чого потрібно кому від кого???!!
Навіщо сто незбагненних істин – Трактати біблій, Коельо фрази..??? Пізнати суть непростого змісту Нормальна людина не може одразу!!!!!
А я вже стільки над цим морочусь! Бува, такого собі надумаю – Не те що думати, жить не хочу!!!! Сплатити б все однією сумою!
Але ж, нажаль, це не наша справа – Судити те, що за все найвище((( За кроком - крок – і нова облава… І кожен знайде своє горище.
А вже якщо взагалі втомився, І аж занадто сплелися вузлики – Задай питання , подумай, всміхнися, Шукай роботу і слухай музику…))))
|