***
Чого тільки ти не бачило, сонечко, допоки не відпочивало вночі? Залляту нещастями, злиднями землю, неправду і кривду, в крові перначі.
Це ж ти до людей простягало проміння, а ті смолоскипи жбурляли до стріх і в зблисках зловісних ховались від Бога, неначе можливо сховати свій гріх.
Та зранку ти сходило знову і знову над праведними і злочинцями теж. Десь жевріло, десь пломеніло суворо, і від вавілонських нахилених веж
з’являлася тінь та пірнала в сторіччя. А ти забувало, немовби живе, ті царства, народи, ті битви, чекало, чи виплекать щастя не зможеш нове...
25.05.2023.
|