Шумлять дерева.
Легіт, наче грум, укотре намагається підняти попону поролонову, яка відкинулася од стільця на стіл, мов гість, що добре випив,
в двох місцях зламалася і вклякла.
Вітерець її за плечі тягне, одриває, і випускає з кришталевих рук.
Сміються діти! Втік від хазяїв і розгубився бернський пес, блукає між трейлерів, наметів...
Він - як ми. Чи майже так. Бо кілька крапель часу, коли ти споглядаєш ці картини, стікаючи по вусах, раптом вуст торкнуться, обпечуть і нагадають щось інше, втрачене, коли на учті почетним гостем був, щось архидавнє.
Збирай-но пилосос і їдь додому.
03.07.2023, Марікерке.
|