***
Занадто багато місця в людському серці! Вміщає горе, страждання, чорніє від лиха, страха, ненависті, вибухів, смерті... і б’ється, йде, як старезний годинник, підхрипує стиха.
Бо і пожалітися нікому, адже навколо такі ж, як воно, і зарадити їм неможливо, а потім вже навіть зрадіти — безжалісна школа життя його п’є та висушує. Просто на диво
міцне, безрозмірне, хоч ніби давно уже хворе, хвилинами розпачу давиться, себе дивує, що стільки вже в нього улилося: цілеє море, а досі не луснуло, молиться, плаче й німує,
благає, картається, спати ночами не може, позбавитись кари цієї — також; і розплата отим посилається з легкістю й милістю, Боже, в кого не боліло, жорстке, як могильна лопата...
07.07.2023.
|