***
Олений след упрятан белым дымом,
Упала ветка лапой снеговой,
И в ветре бестелесном и незримом
Верхи деревьев зыблются волной.
И тени переходят под скрипенье
Старух осин с ледовою корой,
И кажется вся жизнь всего лишь тенью,
И искр внезапно налетает рой.
То поезд мчится с грохотом и свистом,
Слепящим глазом озаряет снег...
Кому ж поверить? Искрам золотистым
Иль седине осин в морозном сне?
Оригинал
***
Слід копитів занесло сивим димом,
Упала гілка – лапа снігова,
І вітром, невловимим і незримим,
Гойдає омертвелі дерева.
І тіні переходять під скрипіння
Старих осик у льодовой корі,
І все життя здається тільки тінню,
І раптом – іскор налітає рій.
То поїзд лине з гуркотом і свистом,
Червоним оком блискає на сніг…
Кому ж повірить? Іскрам золотистим
Чи сивині осик, осик глухих?
1924
|
