***
Эпоху – ту, где нет душе оков,
Найти себе любой имеет право.
Не заплутать бы, цель ища по нраву,
Среди народов, царств, людей, веков.
Взлёт готики, быт эллинских богов,
Сокровища, нажитые кроваво,
Под нашей кистью вспыхнут величаво
И оживут в сплетеньях новых слов.
Но есть другое, что в сей миг живёт,
Что рядом с нами, в нас самих растёт,
Что нас творит и что творим мы сами, –
И это может не любить лишь тот,
Раствор чернил в ком, но не кровь, течёт,
Не жизнью кто живёт, а словесами.
Оригинал
***
Епоху, де б душею відпочить,
З нас кожний має право вибирати,
Найдемо тут ми вибору багато
Народів, царств, богів, людей, століть.
Готичний присмерк, еллінську блакить,
Легенд біблійних мідь, вісон і злато –
Все можемо на полотні віддати
Чи на папір слухняний перелить.
Але любить чи не любити те,
Що вколо нас і в нас самих росте,
Що творить нас, що творимо самі ми, –
Лише сліпець, що замість крові в нім
Тече чорнило струмнем неживим,
Тривожиться питаннями такими.
1927
|
