***
Снаружи холод, но на то и печь;
Огонь, мерцая, греет тьму ночную...
Давно не слышал я людскую речь
И позабыл уже её, земную.
А знаешь что? И там, среди людей,
Сияет таинство незримыми лучами.
Но им во тьме никак не разглядеть
Его своими бедными очами.
Оригинал
***
За стінами холодна віє ніч;
Огонь то згасне, то засяє знову...
Ах, так давно я чув людськую річ,
Що вже й забув земну, звичайну мову.
А знаєш що? І там, поміж людьми,
Та сама тайна світиться незримо,
Але вони не бачать у пітьмі
Її своїми бідними очима.
|
