***
Помню я, как вишни доспевали,
рдели в солнцем залитом саду.
На прощанье ты мне прошептала:
"Где б ты ни был, я тебя найду..."
И во тьме, от муки, от истомы,
где расстрелы и кошмары дна,
часто видел профиль твой знакомый
я на фоне жёлтого окна.
Сколько раз мне фронт горящий снился...
Я не знаю, почему живой...
Почему с пальбой и гулом слился
голос свежий и наивный твой...
И сегодня вишни доспевают,
светятся от солнца и тепла.
Я тебя искать не прекращаю,
но меня ты так и не нашла.
Оригинал
***
Пам’ятаю, вишні доспівали,
наливались сонцем у саду.
На прощання ти мені сказала:
«Де б не був, а я тебе знайду...»
І у тьмі, од муки, од утоми,
де розстріли і любов до дна,
часто бачив профіль твій знайомий
я на фоні жовтого вікна.
Тільки сниться огненне минуле...
І не знаю, чому я живий...
Чому злився з орудійним гулом
голос свіжий і наївний твій...
І сьогодні вишні доспівають
у саду од сонця і тепла.
Як і завжди, я тебе шукаю,
та мене ти й досі не знайшла.
1923
|
